Звична для нас назва гривні була відома ще в давні віки. У літописах зустрічаються згадки про скіфські прикраси у вигляді обруча, виконаних із цільного срібла або золота, які надівалися на шию (“загривок”). Цей тип прикрас перейшов від скіфів до слов'ян, які населяли територію України, причому у стародавніх слов'ян гривня вважалася ознакою багатства та достатку, і дозволити собі носити її могли лише жінки із заможних сімей.

Пізніше слово «гривня» набуло нового значення воно стало відповідати певній кількості (ваги) цінного металу (наприклад, «гривня срібла»). Оскільки ця кількість срібла могла складатися з певної кількості однакових монет, виник їх рахунок на штуки. Гривня, що складається з певної кількості монет, називалася гривнею кун. Гривня срібла (вагова) та гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими поняттями.

Після припинення карбування давньоруських монет (златників та срібників) та надходження зарубіжних монет основною формою грошового обігу на Русі стало звернення великих "нерозмінних". злитків срібла, так званих монетних гривень.

У Київській Русі з XI століття в обігу були київські гривні шестикутної форми, вагою близько 140-160 грам, які служили одиницею платежу та засобом накопичення до монголо-татарської навали.

Найбільше значення у грошовому обігу на Русі мали новгородські гривні, відомі спочатку на північно-західних російських землях, і з середини XIII століття по всій території давньоруської держави. Це були довгі срібні палички вагою близько 204 г.

Перехідною від київської до новгородської була чернігівська гривня (за формою близька до київської, а вагою до новгородської гривні). У XIII столітті поряд з назвою «гривня», для новгородських злитків срібла стала вживатися назва «рубль», яка поступово замінила гривню. З того часу рубль закріпився як грошово-лічильна одиниця, а пізніше став основною одиницею російської монетної системи.

Гривня ж повернулася в побут в Україні 1996 року, ставши після рублів, купонів і карбованців першою грошовою одиницею незалежної України.